Нотаріально засвідчений переклад

Тому нотаріальне засвідчення – печатка не якості, а особи. За правильність перекладу відповідає перекладач; нотаріус лише документує, кому належить відповідальність. Саме тому установи й вимагають нотаріального засвідчення: щоб у разі спору не лишалося невідомим, з ким мати справу.

Для яких документів вимагають нотаріального засвідчення?

Загальне правило таке: якщо документ породжує право, доводить статус або покладає зобов’язання, установи схильні вимагати нотаріального засвідчення. А в інформаційних текстах, рекламних матеріалах і внутрішньому листуванні засвідчення здебільшого не вимагають.

Група документів	Приклади	Потреба в засвідченні
Документи про цивільний стан	Турецький витяг з реєстру населення, турецьке свідоцтво про народження та про шлюб, турецький витяг із записами про події	Майже завжди
Освітні документи	Диплом, додаток до диплома, довідка про навчання	Залежить від установи; часто – у заявах на визнання еквівалентності
Комерційні документи	Зразки підписів, довідка про діяльність, статут, довіреність	Майже завжди
Судові документи	Рішення суду, турецька довідка про несудимість, позовна заява	Майже завжди
Технічні та рекламні тексти	Інструкція з користування, каталог, текст вебсайту	Здебільшого не потрібне

Рядок «залежить від установи» – саме те місце, де втрачають найбільше часу. Той самий диплом в одному університеті приймуть із самим лише турецьким присяжним перекладом, а в іншій установі без нотаріального засвідчення не візьмуть у роботу. Подробиці за документами ми збираємо у нашому довіднику документів.

Як будується ланцюжок?

Нотаріально засвідчений переклад – це фізичний ланцюжок, що спирається на власноручний підпис, і коли бракує однієї ланки, ланцюжок рветься. Порядок такий: чинний оригінал документа, його вірний переклад, підпис і печатка перекладача, а далі засвідчення нотаріуса. Кожна ланка передбачає попередню; повернутися назад і щось виправити згодом здебільшого неможливо.

На практиці очікують, що нотаріальній конторі буде подано оригінал документа або його засвідчену копію. Перекладач складає переклад із покликанням на оригінал документа, а нотаріальна контора бере на облік і переклад, і його підставу. Тому в роботах, які починають з надісланого в цифровому вигляді сканування, на етапі видачі оригінал теж має бути напоготові.

Кроки процедури

1. Отримують оригінал документа або його засвідчену копію; перевіряють, чи немає пропущених сторінок, нерозбірливих печаток і підчисток.
2. З’ясовують вимогу установи призначення: потрібен лише переклад, нотаріальне засвідчення чи ще й апостиль зверху.
3. Переклад виконує перекладач, який знає цей тип документів, і текст проходить друге читання.
4. Перекладач підписує переклад і ставить печатку; до перекладу додають текст заяви.
5. Матеріали подають до нотаріальної контори; нотаріус звіряє підпис перекладача із записом у своєму реєстрі й засвідчує його.
6. Засвідчений примірник видають. Якщо документ використовуватимуть за кордоном, переходять до етапу апостиля.

На чому зосереджена гарантія якості?

Контрольний список для перекладу, що піде на нотаріальне засвідчення, цілком відмінний від списку для художнього тексту. Порядок пріоритетів такий: числа, дати, власні назви, номери документів, повний опис полів печаток і підписів, збереження макета сторінки. Наслідок переплутаних дня й місяця в даті значно тяжчий за стилістичну помилку.

Другий фокус – елементи документа, які не є текстом. Печатки, голограми, штрихкоди й рукописні позначки показують у перекладі, описуючи їх у квадратних дужках. Пропуск цих елементів створює враження, що переклад не збігається з оригіналом точно.

Чому так важливо побачити оригінал?

Найбільше суперечок у нотаріально засвідченому перекладі викликає питання, на якому документі ґрунтується переклад. Установи розрізняють три різні випадки: документ, оригінал якого було оглянуто, копію, засвідчену на відповідність оригіналові, і звичайну ксерокопію. Вага цих трьох в офіційній процедурі неоднакова, і те, якої з них досить, визначає установа, що прийматиме документ.

Найчастіша проблема на практиці така: заявник надсилає скан свого документа, переклад завершують, а на етапі засвідчення з’ясовується, що треба подати й оригінал. Якщо документ в іншому місті або за кордоном, процес зупиняється на кілька днів. Тому навіть у роботах, які починають зі сканування, від самого початку слід запитати, де перебуває оригінал і коли він буде напоготові.

А деякі документи створюють в електронному вигляді й перевіряють за QR-кодом. У таких документах поняття «оригінал» працює інакше; роздруківка документа має сенс лише разом з адресою перевірки онлайн. Для них важливо перенести до перекладу й дані перевірки, щоб установа призначення могла підтвердити документ.

Як зводять докупи переклад багатосторінкових документів?

З одностороннім турецьким витягом з реєстру населення проблем не виникає; а от у статуті на двадцять сторінок чи в додатку до диплома за багато семестрів цілісність сторінок стає окремою темою. Переклад, переданий без скріплення сторінок, може стати підставою для відмови в установах, які вимагають цілісності. Так само очікують, що нумерація сторінок збігатиметься з оригіналом.

Друге питання – зіставлення оригіналу документа з перекладом. Установа має без сумнівів бачити, який переклад до якого документа належить. Тому переклад оформлюють в один документ разом із тим, на чому він ґрунтується. Додавати чи вилучати сторінки згодом – значить робити чинність засвідчення спірною.

Третє питання в довгих документах – ділянки таблиць і схем. У додатках до диплома та у фінансових звітах збереження структури стовпців важить більше за читабельність перекладу; службовець порівнює рядок за рядком. Переклад, у якому стовпці помінялися місцями або рядки об’єднано, навіть із правильними даними ускладнює перевірку й подовжує строк опрацювання справи.

Як формується оплата?

У нотаріально засвідченому перекладі є дві окремі позиції, і плутати їх не можна. Перша – вартість послуги перекладу; вона залежить від обсягу, мовної пари та типу документа. Друга – нотаріальна плата, і цю позицію бюро не встановлює. Нотаріальні збори підпорядковані офіційному тарифу й однакові по всій Türkiye.

Отже, шукати «найдешевшого нотаріуса» безглуздо; різниці в тарифах між нотаріальними конторами не буває. Різницю створює лише обсяг на боці перекладу. Як обчислюють позицію перекладу, ми пояснюємо на сторінці цін, а міста, де можна вести процедури, Ви знайдете на сторінці провінцій.

Типові ситуації

• Апостиль у неправильній черговості. Подеколи апостиль треба ставити на оригінал документа, а подеколи – на нотаріально засвідчений переклад. Коли черговість хибна, процедуру повторюють від початку.
• Документ, виданий за кордоном. Щоб документ іноземного органу можна було використати в Türkiye, очікують, що він засвідчений у своїй країні. Нотаріус у Türkiye повноважень іноземного органу не засвідчує.
• Подання того самого документа до кількох установ. Засвідчений примірник залишається в установі. Якщо Ви подаватиметеся до трьох установ, замовити три примірники одразу швидше, ніж проходити процедуру вдруге.
• Зміна перекладача. Засвідчення прив’язане до перекладача, який поставив підпис. Навіть найменша пізніша правка в тексті скасовує засвідчення, і процес запускають наново.

Якщо Ви хочете наперед побачити, крізь які кроки пройде Ваша справа, надішліть документи через форму пропозиції; ми письмово поділимося переліком кроків і потрібною кількістю примірників.

Цей матеріал дає загальні рамки; подробиці конкретної процедури можуть різнитися. Варто перевірити чинні вимоги в офіційному джерелі.